«Вірш» Рона Паджетта
POEM by Ron Padgett, 2013
«Найдужчі з диваків» Чарлза Буковскі
THE STRONGEST OF THE STRANGE by Charles Bukowski, 1967
«Ей мріє про небеснеє ткання» Вільяма Батлера Єйтса
AEDH WISHES FOR THE CLOTHS OF HEAVEN by William Butler Yeats, 1899
«Мій крук» Раймонда Карвера
MY CROW by Raymond Carver, 1985
«Квітка» Роберта Крілі
THE FLOWER by Robert Creeley, 1975
«Почуваюся жахливо. Вона аж ніяк» Річарда Бротіґана
I FEEL HORRIBLE. SHE DOESN’T by Richard Brautigan, 1968
«Перегони звуку» Ґреґорі Корсо
A RACE OF SOUND by Gregory Corso, 1970
«Щось там» Семюеля Бекета
SOMETHING THERE by Samuel Beckett, 1974
«За всіма пильнують машини любові й щастя» Річарда Бротіґана
ALL WATCHED OVER BY MACHINES OF LOVING GRACE by Richard Brautigan, 1967
«Гей! Ось про що це все» Річарда Бротіґана
HEY! THIS IS WHAT IT’S ALL ABOUT by Richard Brautigan, 1967
Я в домі.
На вулиці гарно: тепле
сонце на холоднім снігу.
Перший весняний день
чи останній — зими.
Мої ноги збігають
по сходах і повз
двері назовні, горішня моя
половина ось пише
Саші З.
ти не часто побачиш їх
бо де б не був люд
їх
нема.
ті химерні одинаки, не
багато
проте саме їм
завдячуєш
кількома
хорошими картинами
кількома
хорошими симфоніями
кількома
хорошими книжками
та іншими
творами.
а найкращим
із диваків
можливо
нічим.
вони свої власні
картини
свої власні
книжки
своя власна
музика
свої власні
твори.
часом здається
що я бачу
їх — як-от
певна літня
людина
сидить на
певнім ослоні
певним
чином
або
швидкий розчерк
обличчя у протилежному
напрямку
мимоїздом
в авто
або
певний плав
рук
пакувальника чи
пакувальниці
що складають
продукти
у супермаркеті.
часом
це навіть хтось
із ким ти
живеш вже
чимало —
ти помітиш
миттєвий
спалах
що не бачив
у них
дотепер.
часом
ти збагнеш
їх
присутність
раптово
у яскравому
спогаді
місяці
роки
по тому як їх
вже не стало.
я пам’ятаю
такого —
йому було десь
років зо двадцать
хмільний о
десятій ранку
дивиться у
тріснуте
Новоорлеанське
дзеркало
мріє супроти
стін цього світу
куди
я
потрапив?
Якби я мав небеснеє ткання́,
овите золотим і срібним світлом,
блакиті, присмерку та темряви ткання
із ночі, світла, напівсвітла,
я б вистелив його до ніг твоїх:
але, бідар, я маю лише мрıї;
ці мрıї вистелив до ніг твоїх;
ступай обачно — йдеш по моїх мріях.
Крук залетів на дерево проти мого вікна.
Це не був крук Теда Г’юза чи то крук Ґолвея.
Чи то крук Фроста, чи Пастернака, чи Лорки.
Чи то один із гомерівських круків,
повний кривавим дрантям,
опісля бою. Це був просто крук.
Який так ніколи нікуди й не вписався
і не зробив бодай щось, що вартує згадки.
Він сидів там на гілці кілька хвилин.
Відтак знявся та полетів мальовничо
геть із мого життя.
Катрі Т.
Відчуваю, натуга росте,
ніби квіти
у лісі
неходженому.
Кожна рана прекрасна,
затаєна в тендітті
невловного цвіту,
і родить болем.
Біль є квітка, як ота,
як оця,
як ота,
як оця.
Почуваюся жахливо. Вона аж ніяк
не любить мене, і я тиняюся
домом, мов швацька машинка,
що тільки-но приточила
лайно до кришки смітника.
Звуки біжать наввипередки деруться вгору пливуть
Темп наростає
І голоси вибухають ревом і прямо в потилицю
Стукотіння дверей пирхання кролів
І стрімчить до фінішу привидів вий
Журчання птахів тепер голоси порівнялись
З ростом лози та ходою пінгвінів
На третій позицıї риби що пливуть серед грому
Та бомб а навздогін лунають удари із трун
Падає дерево колишуться пальми
Голоси ведуть та виводять здіймаються дихають
Розмови та спів чути чітко та повно але стривайте заждіть
Казна-звідки котячий плач хрумкіт моркви
Скрипкий черевик стрімголов за лідером О ця гонитва!
Ось падає голка і крякіт папуги
Б’ється скло хтось чеше свербіж
Натовп божеволіє! Кричать й штовхають й стрибають —
такі дикі що виграють ці перегони.
Теті Ц.
щось там
де
десь там
там де
ззовні
що
голова що ще
щось там десь зовні
голови
із кволим звуком закоротким
воно зника і цілий світ
допоки не відкрите
око
розплющується вширш
вширш
аж зрештою
нічого більше
заплющується знов
тож дивно зараз
там
десь там
неначе
наче
щось
не зовсім і
життя
Мені подобається думати (і
якнайшвидше!)
про кібердолину,
де ссавці та комп’ютери
живуть в обопільній
програмній гармонıї,
наче прозора вода
торкається чистого неба.
Мені подобається думати
(одразу, будь ласка!)
про кіберліс,
повний соснами та електронікою,
де олень неквапно простує
попри комп’ютери,
наче то квіти
з вертлявими пелюстками.
Мені подобається думати
(так має бути!)
про кіберекологію,
де ми вільні від праці,
під’єднані до природи,
повернулися до тварин —
наших братів і сестер,
і за всіма пильнують
машини любові й щастя.
Ва К.
Ані публікацıї
Ані грошей
Ані зірки
Ані єблі
Нещодавно приятель прийшов до мене додому і прочитав один з моїх віршів. Сьогодні він повернувся і просив показати той вірш знову. Перечитавши його, мовив: «Це викликає у мене бажання писати поезію».
Адаптацıї з англійської: Макс Раконто
2023, CC BY-NC-SA 4.0
Зв’язок: @rakontorobot